Наукова бібліотека

У цих простих, на перший погляд, рядках, відображено глибоку істину. Нація, сформована протягом сторіч у лоні власних традицій та вірувань, оповита народними піснями й обрядами, насправді є незнищенною. Будь-які історичні обставини, якими б вони не були, можуть негативно впливати на людей, пригнічувати їх, уповільнювати розвиток культури та мови, але вони не можуть знищити, викреслити зі скрижалів історії націю.

8 січня народився український поет-шістдесятник, журналіст, діяч українського руху опору Василь Андрійович Симоненко.

За своє коротке життя письменник зміг написати кілька поезій та новел, провідною темою яких є любов до рідної землі, відповідальність за ïï долю.

Його називали літературним бунтарем: він не терпів несправедливості, прагнув не тільки свободи, але й визнання України самобутньою державою. Неодноразово дуже красиво зізнавався у віршах в любові до України. Називав її гордою й вродливою мамою.

Василь Симоненко багато розмірковував над призначенням людини, над її місією у цьому житті, над сенсом самого життя. І насправді, кожна людина багато разів за життя ставить собі це питання. Поет дійшов висновку, що одним із головних призначень людини є самозречення в ім’я добра, розквіту країни, добробуту родини та близьких.

Наукова бібліотека до 90 річчя від дня народження Василя Симоненка підготувала:

• подкаст – поетичне досьє «Я для тебе горів, український народе»;
• віртуальну виставку-портрет «Життя, мов спалах блискавки. Василь Симоненко».

  Життя поета було коротким, але його слово – вічне.

  Можна жить, а можна існувати,
  Можна думать – можна повторять.
  Та не можуть душу зігрівати
  Ті, що не палають, не горять!