Видатні постаті Сумщини. Микола Данько

Зафіксувати в римі серця порух,
то значить – власний біль зробить солодким,
пучечок нервів втілений у порох,
що вогником спахне в пітьмі коротким
й може комусь осяє стежку вгору.

Є у кожного народу яскраві представники, особистості, через призму життя та творчості яких постає історична доля цього народу, вимальовується і його майбуття. Вустами таких людей, здається, говорить сама історія.

Земля Сумщини дала цілу плеяду синів та доньок, які стали уособленням долі українського народу. Серед них – Микола Михайлович Данько, уродженець села Славгород Краснопільського району.

«Кожен письменник – син свого часу, певної епохи… з огляду на сказане, мабуть, важливіше зазначити, що непересічний талант усупереч усьому незрідка виходив переможцем».

Прагнучи вкласти у свої твори якомога більше щирості, розуміння епохи та проблем свого народу, Микола Данько звертався не лише до визначних діячів минулого, а й цікавився самобутнім літописом міст та сіл рідного Слобожанського краю.

«Мені завжди здається, що шостим почуттям є незламна любов до землі, до минулого і майбутнього народу нашого. Допомагати людям відкривати у своїх душах великі почуття… головне завдання поезії».

Залишилися нариси письменника про Суми, Конотоп, Лебедин, Охтирку, Путивль. У них простежуються й історія, й легенди.

«Люблю своє місто… Люблю таким, як воно є сьогодні… І не раз на світанку, коли на ласкаві груди Псла припадають шовкові кучері туманів, а все довкіл, мовби зачароване, мені воно здається казковим видивом».

Продовжуємо серію подкастів «Видатні постаті Сумщини». До 100-річчя від дня народження нашого земляка, поета, журналіста, публіциста, перекладача, громадського діяча, дисидента підготовлено краєзнавчу годину «Микола Данько – мужність залишитися собою». Про людину, яка не прагнула гучної слави, але залишила після себе справжнє слово.

«Щастя! Його вже я, друзі, зустрів
Це – витерти краплі поту.
І, мов риба,
Що видерлась із пазурів,
Шубовснути
Знову в роботу!»