«Весни розспіваної князь»

Цвісти, горіти й проминати,
Лишити все, йдучи в незнане.
Б.-І. Антонич

5 жовтня святкуємо 110 років від дня народження Богдана-Ігоря Антонича – одного з найпопулярніших українських поетів, чия творчість гідно зайняла своє місце серед найяскравіших явищ української літератури. Незбагненний міфотворець, модерніст захоплював і захоплює своїми віршами вже не одне покоління. Поезія Антонича стала невід’ємною частиною літературного життя України, вона вплинула і продовжує впливати на багатьох поетів, починаючи від початку 60-х років ХХ століття і до сьогодні.

Доля відвела поету короткий вік, але не поскупилася на щедрий талант. Не більше восьми років тривала літературна активність Богдана-Ігоря Антонича. За той сліпучий спалах у творчості він здолав величезний шлях – від підліткового школярства до рівня зрілого художника. Поет зумів прокласти «над рікою часу калиновий міст» і, співаючи про «незнищенність матерії», довести незнищенність поезії.

До ювілейної дати Наукова бібліотека підготувала:

  • тематичну викладку літератури «Весни розспіваної князь. Богдан-Ігор Антонич» (експонується на абонементі художньої літератури);
  • літературний портрет «Богдангор Антонич. У царині почування».

«Битви і війни мають свій кінець, герої відходять у пам’ять, а весна є кожного року, кожного року є молоді люди, які вітають життя і закохуються, є й люди з опіками від життя… Тому й Антонич вічний… Він як ікона самого життя, яке відроджується з кожною – завжди новою – весною…» (Юрій Гаврилюк)