Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене. Іван Карпенко-Карий
                    29 вересня відзначаємо 180-річчя від дня народження українського письменника, драматурга, актора, одного з корифеїв українського побутового театру – Івана Карповича Карпенко-Карого (1845–1907).
Іван Карпенко-Карий залишається ключовою постаттю у формуванні українського театру та літератури. Його творчість відображає соціальні проблеми, боротьбу за національну ідентичність і моральні цінності. Він залишив спадок, який і сьогодні надихає митців та викликає захоплення публіки. Його життя і творчість є символом незламності українського духу, любові до рідної землі та відданості своїй культурі.
Драматургія І. Карпенка-Карого, вражаючи тематичним і жанровим багатством, своєрідно підсумувала майже столітній розвиток українського театру, піднявши його на новий рівень. Акторський талант, організаторські здібності, художньо-критичне мислення митця не лише суттєво збагатили національну театральну культуру, а, певною мірою, пролонгували і забезпечили її входження у європейський художньо-естетичний контекст, зробили український театр його невід’ємною складовою.
П’єси українського класика продовжують ставитись на сучасній театральній сцені, вони стали основою низки фільмів-спектаклів та екранізацій, зокрема: «Мартин Боруля» (1953), музичний фільм «Наймичка» (1964), «Сто тисяч» (1957), «Хазяїн» (1976), телеспектакль «Житейське море» (1983).
До 180-річчя від дня народження видатного українця Наукова бібліотека підготувала подкаст – театральний камертон «Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене. Іван Карпенко-Карий» та книжкову виставку літератури «Батько новочасного українського театру» (абонемент художньої літератури – 108 аудит.).
