8 травня 2026 року Україна вже втретє вшановує пам’ять загиблих у Другій світовій війні за європейським зразком. Ця дата, що стала новою національною традицією, символізує нашу невід’ємність від європейського простору та глибоку шану перед подвигом кожного, хто боровся з нацизмом.

Для університетської родини історична пам’ять – це не просто вшанування дат, а смислове осердя нашого сьогодення. Імена, зафіксовані в камені меморіалів, та подвиги нинішніх захисників сплітаються в єдиний генетичний код, що визначає ідентичність кожного студента, викладача, науковця, співробітника.

Наша пам’ять – це міст між поколіннями. Ми пам’ятаємо героїв, чиї життя обірвав нацизм у 1939–1945 роках, і водночас схиляємо голови перед нашими студентами і викладачами, які змінили аудиторії на бліндажі у 2022-му. Ми переосмислюємо уроки Другої світової війни через призму сучасної боротьби. Справжнє примирення можливе лише тоді, коли зло назване і покаране.

Саме тому кожна лекція, кожен науковий проєкт чи захід сьогодні мають ґрунтуватися на глибокому усвідомленні ціни, яку ми платимо за можливість жити, навчатися та працювати під українським прапором. Ми не просто пам’ятаємо. Наша зброя – єдність, наш орієнтир – вільна Україна, за яку боролися герої минулого і борються герої сучасності.

Пам’ятаємо! Перемагаємо!

Сьогодні червоний мак на наших грудях – це символ не лише пролитої крові в минулому, а й віри у нашу нову Перемогу. Усвідомлюючи, якою ціною виборювалася свобода вісім десятиліть тому, ми на власні очі бачимо її надвисоку вартість у реаліях сьогодення.

Вшановуємо кожного. Дякуємо за життя. Віримо в Збройні Сили України!

Слава Україні!