23 вересня 1886 року в місті Суми народився видатний український літературознавець, текстолог, культурно-громадський діяч і один із основоположників наукового модерного шевченкознавства Павло Іванович Зайцев (1886–1965).

Його дослідження звільнили постать Тараса Шевченка від радянських ідеологічних нашарувань і народницьких стереотипів «співця мужицької недолі», показавши живий і європейський образ поета.

Павло Зайцев – історик української літератури і зокрема вдумливий дослідник Шевченка, ширше – славіст, тонкий цінитель мистецтва у всіх його виявах; взагалі мистецьки-розвинена і обдарована людина: він грав на бандурі, гарно співав, писав вірші, був прекрасний імітатор як поет і як актор, яскраво-красочний оповідач, спостережливий і дотепний.

Основна фундаментальна праця науковця – монографія «Життя Тараса Шевченка» (1955). Написана у 1930-х роках, вона вважається найкращою науковою біографією поета. Дослідник здійснив колосальну текстологічну роботу: звірив тексти з першоджерелами, розшифрував численні цензурні купюри та забезпечив кожну працю докладними історико-літературними коментарями.

У 1934–1939 рр. Павло Зайцев виступив головним редактором фундаментального «Повного видання творів Тараса Шевченка» у 16 томах під егідою Українського наукового інституту у Варшаві.

Наукова бібліотека до 140-річчя від дня народження відомого вченого-земляка підготувала біографічне дослідження «Основоположник наукового шевченкознавства. Павло Іванович Зайцев».