Поету
Упоперек часу, усупереч слову,
Затертому, ніби базарний п’ятак,
Ти, нервом озброєний, вийшов на лови
Сирітського слова, що палить уста.
Як в’язень, самотнє болюче те слово.
Як правда, розстрільне, як вирок собі…
У тебе, поете, – сирітство крові,
Бо твій кровообіг не в натовпний бік.
Вітчизна безлюдна посеред народу,
Який за копійку розіпне Христа…
Те Слово – дитя твоє єдинородне,
Хоч ти зроду-віку єси сирота.
Юрій Царик
29 лютого року 1944 року в селі Яблучне Великописарівського району Сумської області народився український поет ВОЛОДИМИР ЗАТУЛИВІТЕР. У 1966 році закінчив українське відділення філологічного факультету Сумського державного педагогічного інституту імені А. С. Макаренка. Лауреат премій імені Павла Тичини «Чуття єдиної родини», імені Павла Усенка.
Володимир Затуливітер був і залишається потужним національним поетом, майстром. Його книжки «Теперешній час», «Пам’ять глини», «Тектонічна зона», «Полотно», «Зоряна речовина» уже ввійшли до скарбниці української поезії і залишаються серед її класичних зразків.
Юрій Царик
Перечитуйте Затуливітра, бо відомо ж: якщо письменника читають усі, – він пише для них, якщо його перечитують мудреці, – він пише для себе. Це найчесніша література. Творчість Затуливітра – одкровення, тобто сповідь перед людьми, як перед Богом, і перед Богом – як перед людьми».
Юрій Царик