Майстер психологічної новели

«– Як безумний, бреду хмарою своєї фантазії. Сто раз розпускаю сили своєї душі, аби далекими світами відшукали мені щастя моє»

14 травня Україна відзначає 150-річчя від дня народження талановитого українського письменника-реаліста, майстра експресіоністичної новели, громадського діяча, політика – Василя Семеновича Стефаника (1871–1936).

Василю Стефанику належить почесне місце в історії української класичної літератури, адже завдяки йому наша література досягла вершин у жанрі новели.

«Я писав тому, щоб струни душі нашого селянина так кріпко настроїти і натягнути, щоби з того вийшла велика музика Бетховена»

Ім’я письменника стоїть поряд з іменами найвидатніших новелістів світу. Стефаникові новели вражають своєю виключною правдивістю, справжньою оригінальністю і художньою досконалістю.

«Кожна моя дрібниця, яку я пишу, граничить з божевіллям, і я нікого в світі так не боявся, як самого себе, коли я творю»

Твори В. Стефаника перекладено багатьма мовами світу (англійською, болгарською, грузинською, іспанською, італійською, литовською, німецькою, новогрецькою, польською, російською, румунською, сербохорватською, словацькою, словенською, угорською, французькою, чеською та іншими).

До 150-річчя від дня народження Василя Стефаника в Науковій бібліотеці організовано:

«Та хіба ж Стефаник малює саму нужду селянську?.. Ні, ті трагедії й драми, які малює Стефаник , мають не багато спільного з економічною нуждою; се трагедії душі, конфлікти та драми, що можуть mutatis mutandis повторитися в душі кожного чоловіка, і власне в тім лежить їх велика суґестивна сила, їх потрясаючий вплив на душу читача»