Майстер історичного роману
27 травня українська спільнота відзначає 90-річчя від дня народження видатного українського письменника, громадського діяча, одного з організаторів Товариства української мови імені Т. Шевченка, Народного Руху України, члена Спілки письменників України, лауреата Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка, Літературної премії імені А. Головка, премії імені І. Мазепи, Героя України Романа Івановича Іваничука (27.05.1929–17.09.2016). Письменник є прикладом служіння літературі, духовності. Своєю творчістю утверджує благородство вищих мистецьких принципів, тому що досяг тих високих сфер людського духу, за яким починається безсмертя. Роман Іваничук – автор збірок новел: «Прут несе кригу» (1958), «Не рубайте ясенів» (1961), «Під склепінням храму» (1961), «Тополина заметіль» (1965), «Дім на горі» (1969), «Сиві ночі» (1975); трилогії «Край битого шляху»; романів та повістей: «Мальви» (1968, 1992), «Журавлиний крик» (1968, опубл. 1988), «Черлене вино» (1977), «Манускрипт з вулиці Руської» (1979), «Вода з каменю» (1982), «Четвертий вимір» (1984), «Шрами на скалі» (1987), «Орда» (1989, 1992), «Бо війна війною» (1989), «Смерть Юди» (1997), «Благослови, душе моя, Господа» (1993), «Космацький гердан» (2002), «Злодії та Апостоли» (2003-2004), «Вогненні стовпи» (2006), «Генерали імперії», «Країна Ірредента» (2007), «Через перевал» (2008), «Хресна проща» (2011), «Торговиця» (2012). Якщо об’єднати усі романи Романа Іваничука в один цикл, то вийде один великий роман про історію України, в який автор вклав свою душу. «Іваничук належить до найпродуктивніших митців української літератури, адже, створив цілу бібліотеку історичного роману. Він буквально до останніх днів продовжував писати, і як тільки видавав новий роман, то казав: «Ну, все. Я вже тут все сказав. У мене вже немає сил на новий твір. Це останній». Але потім він сідав за черговий роман, і знову повторював ту саму фразу. Для мене Роман Іваничук це велична постать, з якою завжди буде пов’язано успіх українського історичного роману. Звичайно, як і в будь-якого письменника у нього були і вершини, і низини. Проте, найкращі його твори вже сьогодні – це класика, яка назавжди залишиться на скрижалях нашої історії як найяскравіше вираження українського національного духу.» (Михайло Слабошпицький «Роман Іваничук: літературно-критичний нарис») Всіх, хто вивчає та цікавиться творчістю Романа Іваничука, запрошуємо до абонементу художньої літератури (108 аудит.).