Наукова бібліотека

Наукова бібліотека підготувала нову віртуальну презентацію – літературні варіації «Концепція світу Світлани Йовенко».

20 вересня 1945 року народилася українська поетеса та прозаїк, публіцист і перекладач, Заслужений працівник культури України, завідувач відділу поезії та критики журналу «Вітчизна», Лауреат премії імені Леоніда Вишеславського «Планета поета» Світлана Йовенко.

Віршувати вона почала у шкільні роки. У січні 1961 року побачили світ її «Поезії сімнадцятирічної». Дебют С. Йовенко благословив П. Загребельний. Як зазначає поетеса, рушієм до написання нею поезій було елементарне зухвальство: довести батькам, що і вона на щось здатна.

Поки ж є час, 
Поки сонцю і серцю – не пізно, 
поки на нас буде жало зазіхати, – 
тільки вперед! – 
лиш виборювать радість і пісню!.. 
Пере-боліти. 
Пере-страждати. 
Перемагати!

В поетичних збірках «Обличчя вітру», «Бузок у січні», «Міст через осінь», «Безсмертя ластівки» виразно прозвучали важливі для авторки істини. Це – любов, чесність, етична чистота, самозречення в ім’я інших, небайдужих серцю людей; через лірику вела діалог з читачем, відкривалася назустріч світу, його тривогам і болям, репрезентувала свою громадську позицію. Лірика поетеси відзначалася загостреною увагою до всього, що діялося довкола.

Концепція людини у її творчості виражена в образі жінки, призначенні та її місці у світі: «Жінко, ти завжди велика вічним клопотом хатнього вогнища, материнством, праведним гнівом і огромом любові, якої не збагнути маленькому світу».

Творчість Світлани Йовенко виражає свідомість митця-гуманіста, вихованого в дусі цінностей шістдесятників. У творчості Світлани Йовенко домінує тема любові: саме любов – до світу, до людей – допомагає долати всі перешкоди й витворювати себе – щораз нову, інакшу, цікаву читачеві.