Микола Прокопович Василенко – український учений-історик, громадський та політичний, один з ініціаторів створення Української академії наук. Його науковий доробок – майже 500 наукових та публіцистичних праць – присвячено історії держави і права, історії України, дослідженню оригінальних пам’яток правової культури українського народу.

Завдяки його зусиллям 14 листопада 1918 року було ухвалено Закон про заснування Української академії наук, у 1920 р. його було обрано академіком УАН. Згодом він виконував обов’язки президента УАН.

Після призначення міністром народної освіти та мистецтва в уряді Гетьмана Павла Скоропадського, М. Василенко подав програму діяльності, де серед основних завдань, окрім українізації школи, заснування українських університетів і УАН, висувалося й заснування Національної бібліотеки.

За неповні шість місяців роботи на посаді міністра освіти та мистецтва М. Василенко домігся підписання не одного десятка законів і наказів загальнодержавного значення, які передбачали виділення коштів на різні потреби культури та освіти (створення шкіл, інститутів, бібліотек, музеїв, організацію курсів українознавства, ремонт приміщень, господарські роботи загальноосвітніх шкіл, видання підручників тощо).

Прагнучи швидко реалізувати свою ідею, М. Василенко звернувся з офіційним листом до міського голови Києва з пропозицією перетворити Київську міську публічну бібліотеку в Національну і використати її нове приміщення. Усвідомлюючи суспільне значення бібліотек, М. Василенко у липні 1918 року домігся великого асигнування на закінчення будівництва приміщення бібліотеки Університету Св. Володимира, яке згодом, наприкінці 1920-х рр., було передано Всенародній (Національній) бібліотеці України.

Микола Василенко все своє життя активно виступав за державну незалежність України.

Пропонуємо ознайомитися з віртуальним портретом науковця «Історик і будівничий української державності. Микола Василенко».