Художній світ Володимира Лиса: традиційність помножена на сенсацію

«…Хочу передати своє бачення цього світу, людини, яка страждає і хоче бути щасливою. Але якщо вона мисляча, то це неможливо. Це протиріччя відчуваю гостро і намагаюся все це передати: людина намагається бути інакшою, але не здатна такою стати за своєю суттю. Коли запитувати людину, чого вона не така, все одно, що  запитувати в берези, чому вона не дуб… Людина, серце якої прагне осягнути цей світ і бореться з самим собою, – про це намагаюся писати. Література за умов, коли людина, сприймаючи світ таким, яким він є, і, в той же час, прагнучи досягти гармонійності в самій собі, здійснює оту психотерапію…».

Володимир Лис – знакове і важливе ім’я для сучасної української літератури. Журналіст, прозаїк і драматург добре знаний в Україні, його твори перебувають у полі зору читачів та критиків.

Володимира Лиса називають майстром художнього слова і метром української літератури. Він – професіонал, літератор зі стажем, чиє ім’я, поза сумнівом, закарбоване на скрижалях української літератури, йде на поклик правди, маючи щастя і талант втілювати в слові долю України.

«…Я просто пишу. До відзначень, нагород не докладаю жодних зусиль.

Марнославство у мене – на нулю. Якщо письменник має прихильників, читачів, якщо хтось реагує на його слово – це найкраща премія».

«Доля – це сума наших вчинків, помилок, нашого вибору. Але, якщо ми живемо, ми весь час вибираємо, помиляємося, робимо кроки саме такі, а не інакші. І це й є творення власної долі».

Володимир Лис – не новачок на теренах української літератури. Писав вірші, новели, потім захопився драматургією, а потім остаточно визначився, що його покликання – це проза.

Він автор романів «Айстри на зрубі», «Романа», «Маска», «Продавець долі», «І прибуде суддя», «Камінь посеред саду», «Острів Сильвестра», «Століття Якова», «Графиня», «Жінка для стіни», «Іван та Чорна Пантера», «Соло для Соломії», «Щоденники Ієрихар», «Із сонцем за плечима. Поліська мудрість Пелагеї»; повісті «Там за порогом»; п’єси «Господар нашого двору». Побачили світ книги «Володимир Лис про Сократа, Данила Галицького, Фернандо Магеллана, Ісаака Ньютона, Шарлотту, Емілі, Енн Бронте» та повість-есе «Таємна кухня погоди» (книга народного синоптика).

«Тяга до слова, прагнення за його допомогою висловити своє ставлення до світу та людей, питати себе та інших, чому в цьому житті так, а не інакше, й зробила письменником».

Тричі ставав лауреатом конкурсу «Коронація слова» (за 2000, 2001, 2003 роки); були відзначені романи «Романа», «Маска», «Жінка для стіни», «Графиня». 2007 року став переможцем першого Всеукраїнського конкурсу радіоп’єс «Відродимо забутий жанр» – визнання здобула п’єса «Полювання на брата». Дипломом четвертого конкурсу радіоп’єс відзначено п’єсу «Коровайниця». 2008 року здобув Гран-прі конкурсу «Коронація слова» за роман «Острів Сильвестра». 2010 року став володарем «Гранд-Коронації» тільки для переможців десяти попередніх конкурсів з романом «Століття Якова».

«Читай, дій, живи, щодня борися з самим собою і перемагай.
Читай, давай людям другий шанс, вибачай і вір, що всі мають можливість стати кращими.
Читай і насолоджуйся кожною миттю, бо саме життя – найцінніший дар.
Читай, будь впевненим в собі і переборюй свій страх.
Читай, розвивайся і стань справжньою особистістю.
Читай і залишайся Людиною за будь-яких обставин.
Читай і бережи в собі почуття, бо вони роблять тебе людиною.
Читай, мисли, розвивайся».

Твори Володимира Лиса пульсують океаном емоцій, поезією почуттів. Це своєрідна психотерапія, яка допомагає на деякий час відгородитися від однієї реальності і перенестися в іншу, літературну, мистецьку, культурну, цікавішу.

Наукова бібліотека підготувала віртуальну виставку творів «Художній світ Володимира Лиса: традиційність помножена на сенсацію».