«Дякую Богові, що дав мені народитися українцем»

Неможливо уявити українську літературу без фундаментальної постаті Олеся Терентійовича Гончара – письменника високої совісті, глибокого життєвого досвіду, художньої майстерності. Незаперечним стало те, що в літературі XX століття письменник посідає почесне місце класика, людини, що створила справжні шедеври реалістичної прози.

Герой України, неперевершений майстер слова Олесь Гончар за своє довге, плідне й доброчесне життя став прикладом для цілого покоління патріотів, і слово його ніколи не втратить своєї ваги, своєї живої сили. Віра в народ України, у її майбутнє, вірність ідеї відродження нації й держави, історії й культури. Невтомна праця заради цієї мети – ось що асоціюється з іменем письменника у всіх, хто знайомий з його життєвим шляхом і творчістю.

В горезвісну систему письменник не вписувався ніколи, жив митець під постійним наглядом спецслужб та радянської цензури.

Навряд чи сучасникам довелося б дізнатися про те, яким насправді був Олесь Гончар, якби не випуск його щоденників, які опубліковані тритомним виданням у 2008 році. До видання увійшли записи думок письменника, викладені ним у 120 зошитах, які протягом багатьох років дбайливо зберігала дружина літератора.

Його твори перекладено на 67 мов, а творчий досвід письменника засвоюється і вітчизняними, і зарубіжними майстрами слова. Олесь Гончар був нагороджений багатьма орденами і медалями.

На 105 річницю від дня народження славетного українця Наукова бібліотека підготувала віртуальний літературний портрет «Слово як зброя. Олесь Гончар».

Воістину пророчими для сьогодення стали слова митця: «Нація живе доти, доки народжує героїв, і вмирає тоді, коли за неї нікому вмерти».