Давньоукраїнська поезія різдвяних свят

«Минувся останній день перед Різдвом. Прийшла зимова ясна ніч. Зазорилося. Місяць пишно виплив на небо посвітити добрим людям та всьому мирові, щоб весело було всім колядувати та Христа прославляти. Мороз брався дужче, як ізрання; зате кругом було так тихо, що за півверстви чулося, як рипить мороз під чобітьми. Ще жоден гурт парубоцький не проявлявся попід вікнами; тільки місяць зазирав крадькома до хат, мовби виманював дівчат, які прибиралися та чепурилися, щоб хутчій повибігати на рипучий сніг», Микола Гоголь, «Ніч проти Різдва».

РІЗДВО. ЗАГАДКОВЕ Й МАГІЧНЕ…

Різдвяні свята посідають особливе місце у душі кожного українця. Вступаючи у новий рік, розпочинаючи новий відлік часу, маємо потребу освятитися найкращими почуттями, щиро побажати одне одному щастя та здоров’я, миру та злагоди в родині та в країні. Таке послання вкладаємо в українські традиції святкування зимових свят – кутю на покуті, щедре засівання сусідської домівки, величальну щедрувальницьку пісню на честь господаря й господині та їх діточок. Коли повертаємось до духовних джерел, вшановуємо традиції пращурів, яскравіше сяє новорічна ялинка, створюючи справжнє свято.

Містерія Різдва, Коляди й Щедрого вечора як традиційних українських свят, що дійшла до нас від незапам’ятних часів у вигляді обрядів та містерій знаходить відгук в українській поезії. За нею стоїть тріумфальний шлях народної пісні, її авторитет, слава і визнання у світі.

«Розвиднілось. У церкві ще до схід сонця було повно людей. Підстаркуваті жінки, в білих намітках, у білих суконних свитках, побожно хрестилися, біля самого входу стоячи. Шляхтянки в зелених та жовтих кофтах, а деякі навіть у синіх кунтушах із понашиваними ззаду золотими вусами, стояли перед них. Дівчата, що на головах мали понамотувані цілі крамниці стрічок, а на шиях намиста, хрестів та дукатів, намагалися протовпитися щоближче до іконостасу. Та попереду всіх стояли шляхтичі і звичайні собі селяни, з вусами, з чубами, з товстими потилицями, щойно попідголювані, мало не всі в кобеняках, з-під яких виставлялася біла, а в декого й синя свитка. На всіх обличчях, куди оком кинь, сяяло свято: голова облизувався, бачучи, як то він розговлятиметься ковбасою; дівчата помишляли про те, як будуть ковзатися з хлопцями на льоду; баби щиріше, ніж коли, шептали молитви», Микола Гоголь «Ніч проти Різдва».

Незліченними духовними перлинами, що виблискують всіма барвами людських почуттів, збагачують скарбницю національної і духовної культури, є рідзвяні пісні, колядки і щедрівки. Український народ вклав у них увесь вогонь свого таланту, віру в Бога, ніжність і велич душі, глибину і силу натхнення і думки.

Наукова бібліотека пропонує новий подкаст: народознавчу годину за темою «Давньоукраїнська поезія різдвяних свят: коляди і вертеп».