365-ті роковини Конотопської битви

7–9 липня 1659 року відбулася Конотопська битва – один із найвизначніших епізодів в історії військового протистояння між росією (Московським царством) та Україною (Гетьманщиною). Це яскравий приклад перемоги української зброї за право на власний національний шлях.

Гетьман України Іван Виговський в союзі з Кримським ханатом вщент розбив московське військо в бажанні повернути волю Україні. В цій битві загинуло близько 30 тисяч московитів, майже вся їхня кіннота. Більше 15 тисяч, в тому числі командування московської армії, попали в полон. Тоді під Конотопом був похоронений «цвіт російської армії».

Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи 1654 і 1655 років, загинув за один день, і вже ніколи після того цар московський не був у змозі вивести в поле такого блискучого війська… У жалібній одежі вийшов цар Олексій Михайлович до народу й жах охопив Москву… Після здобуття  стількох міст, після взяття литовської столиці Москва затремтіла за свою власну безпеку; у серпні з наказу царя люди всіх станів поспішали на земляні роботи для укріплення Москви. Сам цар з боярами раз-у-раз приходив дивитися на ці роботи. Мешканці околиць зі своїми родинами й майном наповнили Москву, пішла чутка, що цар виїздить за Волгу, за Ярославль.

 Сергій Соловйов

У чергову річницю перемоги українських козаків над московським військом Наукова бібліотека пропонує ознайомитись з віртуальним історичним екскурсом «Конотопська битва 1659 року – тріумф в час Руїни».

Художні історичні твори про Конотопську битву: оповідання «Під Конотопом» (Олександр Вільчинський); роман «Фатальна помилка (Тимур і Олена Литовченки); друга книга «Зраджений гетьман» трилогії «Між двох орлів» (Ярослава Дегтяренко); роман «Конотоп» (Василь Кожелянко).

Конотопська битва має славетне значення для нашої країни. Вона вже тоді показала, що Україна не бажає бути з московськими окупантами в якомусь союзі.

Пам’ятаймо власну історію, шануймо своїх героїв, вчимося на уроках минувшини!