Свіча скорботи

Згадайте нас – бо ми ж колись жили.
Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.
Н. Виноградська

Історія органічно пов’язана з пам’яттю, яка долає невпинний час, долає забуття. Щоб не помилятися в майбутньому, ми повинні пам’ятати про свої помилки в минулому. Те, що сталося 1933 року, не зітреться в пам’яті й не забудеться ніколи. Цей жах ворушиться у серцях людей, що пережили страшну трагедію. Про це лихоліття знають діти й онуки свідків голодомору.

Наукова бібліотека зібрала у своєму фонді багато документів, які розповідають страшну правду про голодомор 1932–1933-х років ХХ століття. Саме про цю трагічну сторінку в історії української нації, про причини та наслідки жахливої трагедії українського народу розповідають численні книжкові видання презентовані Науковою бібліотекою.
До Вашої уваги:

Тож запрошуємо всіх на перегляд, адже вшанувати пам’ять невинних жертв – це той мінімум, який ми, сучасні українці, маємо зробити не стільки для мільйонів загиблих, а, скоріше, задля майбутніх поколінь, які повинні завжди пам’ятати про ті страшні часи й робити все, щоб подібне ніколи не повторилося.