Наукова бібліотека

Академічне письмо має на меті навчити висловлювати та обґрунтовувати свої власні ідеї за допомогою короткого, переконливого і зручно організованого наукового тексту.

Текст  ̶ це закінчене мовленнєве утворення, змістова, структурно-граматична єдність, що об’єктивована в усній або писемній формі, характеризується замкнутістю, зв’язністю, різними типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного зв’язку і має певну прагматичну настанову.

Поряд із терміном текст уживають термін дискурс, який розуміють як цілісний мовленнєвий твір у багатоманітні його когнітивно-комунікативних та соціокультурних функцій.

Науковий текст – цілісний комунікативний блок, що має чітку, логічну структуру, своєрідний каркас із внутрішньо завершеними частинами (розділами, підрозділами, пунктами, параграфами, абзацами), насиченими відповідною термінологією.

У першу чергу науковий текст зорієнтований на читача-професіонала, підготовленого до сприйняття інформації. Науковий текст неможливо створити без попередньо зібраного матеріалу, проведення певного дослідження, обдумування фактів.

Процес складання наукового тексту вимагає дотримання певних принципів, що враховують його особливості:

• принцип змістової насиченості (науковий текст повинен містити нову професійно орієнтовану інформацію, мати пізнавальну цінність, відповідне лексичне і граматичне наповнення);
• принцип професійної значущості (надання необхідної інформації з галузі професійної сфери діяльності);
• принцип наукової інформативності (виявлення смислової і змістової новизни наукового тексту, що розкривається в авторській концепції, оцінці певного явища чи факту);
• принцип новизни наукового тексту (наявність теоретичних положень, нових знань, обґрунтованих на основі фундаментальних або прикладних наукових досліджень і впроваджених у практику);
• принцип змістової завершеності (цілісність і повнота розкриття поставлених завдань);
• принцип проблемності (кодування проблемних запитань у назвах, змісті окремих параграфів і всього тексту);
• принцип доступності фахівцеві однієї чи кількох галузей (зрозумілість, легкість сприйняття інформації, відповідність повідомлення комунікативній сприйнятливості адресата);
• принцип інтертекстуальності (багатовимірний зв’язок наукового тексту з іншими, що полягає у відтворенні в цьому тексті елементів пратексту(-ів) через цитування, посилання, коментарі тощо)
• принцип логічної організації членованості тексту на окремі елементи, за допомогою яких простежується уніфікована структура тексту (розподіл частин наукового тексту на розділи, підрозділи, параграфи тощо).

Одним із важливих питань у дослідженні наукового тексту є виокремлення властивих йому кваліфікаційних ознак, так званих категорій, які характеризують його як зразок зв’язного мовлення. Під категорією тексту (грец. kategoria – ознака) розуміють кваліфікаційну типологічну ознаку, яка притаманна всім мовленнєвим витворам. Категорії наукового тексту відображають його найзагальніші та найсуттєвіші ознаки і становлять етапи в пізнанні його онтологічних, гносеологічних і структурних ознак.

Основними категоріями наукового тексту вважаються цілісність; членованість; зв’язність; інформативна, логічна, оцінна, спонукальна насиченість; науковість; завершеність; послідовність; комунікативність.

• Цілісність наукового тексту полягає у внутрішній організованості, смисловій єдності, цілісному оформленні початку і кінця твору, переході за допомогою певних мовних одиниць до наступних частин тексту; виявляється у визначеній логікосмисловій структурі тексту, компонентами якої є тематика, проблематика, ідеї.
• Зв’язність наукового тексту передбачає поєднання його компонентів між собою за змістом. Слова цей, той, тут, зазначений, подібний супроводжують лінійне розгортання тексту, що вказує на єдність або близькість суб’єкта дії, об’єкта або місця дії, а також повтор окремих слів чи їх синонімів.
• Логічну зв’язність наукового тексту забезпечують мовні одиниці, що виражають причину і наслідок (тому що; зважаючи (з огляду) на це); умову (завдяки тому що) і наслідок (оскільки; згідно з цим; за цих (таких) умов; на цій підставі).
• Членованість (дискретність) тексту вказує на відношення, які існують між розділами, підрозділами, параграфами наукового тексту. Розрізнення частин наукового тексту відбувається за принципом логічної організації членованості тексту на окремі елементи, кожен із яких є складником цілого і водночас постає відносно автономною частиною. Ця категорія орієнтована на автора і процес продукування тексту. Від початку й до кінця має простежуватися уніфікована структура тексту. Правильність, зручність, система розподілу матеріалу, доцільність саме такого членування тексту, логічна організація інформації – архітектонічні характеристики наукових текстів. Абзацне членування тексту, рубрикація, шрифтове виділення ключових слів – усе це робить прозорою логічну схему наукового тексту.
• Послідовність у науковому тексті реалізується через спеціальні функціонально-синтаксичні засоби, що вказують на послідовність формулювань у процесі розвитку думки (насамперед, потім, тепер…), перехід від однієї думки до іншої (розглянемо, зупинимося на…, розглянувши…, перейдемо до…), результат, висновок (отже, підсумуємо, відтак…).
• Комунікативність передбачає спрямованість тексту на відповідного адресата. Під адресатом розуміємо реального одержувача інформації (читача, слухача, об’єкта мовлення). Під комунікативністю тексту вважаємо його спрямованість на мовну особистість, яка може бути репрезентована адресантом і адресатом. Адресант (мовець, автор, суб’єкт мовлення), на відміну від адресату, завжди представлений у тексті і займає вихідну позицію. Саме адресант є організувальною силою, своєрідним осердям тексту, яке «концентрує усі його категорії…, об’єднує його окремі частини, пронизує єдиним світоглядом, визначає композиційно-структурну форму».
• Інформативна, логічна, оцінна насиченість наукового тексту виявляється у здатності мовних одиниць виражати смислові компоненти, які допомагають читачеві зрозуміти смисл тексту. Кожний науковий текст є акумулятором інформації і каналом її передавання. Інформативність є основною змістовою категорією, пов’язаною з номінацією та смислом наукового тексту. Ця категорія забезпечує вербалізовану організацію знань, їхнє осмислення, передавання та кодування читачем. Основними властивостями інформації у науковому тексті є цінність, корисність, новизна, істинність.

За функціональним призначенням наукові тексти поділяються на види:

• теоретичний текст (подає теоретичні аспекти предмета дослідження);
• методологічний текст (містить мотивацію та опис специфіки методології проведеного дослідження);
• оглядовий текст (науково обґрунтовує предмет дослідження, установлює межі цього дослідження, указує на ступінь невивченості його окремих складових);
• пояснювальний текст (розкриває основні положення за допомогою посилань, цитат, різних приміток і тлумачень понять, таблиць, формул тощо);
• емпірико-фактологічний текст (подає опис фактологічної бази дослідження, класифікацію й узагальнення фактів у конкретному дослідницькому контексті);
• додатковий текст (для додаткових доказів наукових положень використовуються анкети, тексти завдань, графіки, статистичний матеріал, що розміщуються в додатках до наукової роботи);
• науковий текст мішаного типу (поєднує ознаки різних видів наукових текстів).

Класифікація жанрів наукового тексту

Існує немало підходів до систематизації та класифікації жанрів наукового тексту. Жанри мають еволюцію, вони виникають, розвиваються й зникають. З невпинним розвитком науки і техніки з’являються нові жанри, інші стають застарілими, поступово виходять з вжитку та зникають.

Есе академічне – невеликий за обсягом первинний жанр власне наукового (академічного), науково-навчального, науково-популярного та інших підстилів наукового стилю, що актуалізує конкретну тему чи проблему й орієнтований на конкретного адресата; витвір, об’єктивований у вигляді академічного тексту, у якому в аналітичній формі представлено результати самостійного творчого пошуку, репрезентовано чітку авторську позицію щодо актуалізованої ідеї, наведені переконливі аргументи (чи контраргументи) для обґрунтування відповідних тверджень, зроблено логічні узагальнення і який продукують задля вироблення навичок самостійного творчого мислення й якісного письмового оформлення власних думок.

Наукова стаття – один із видів наукових публікацій, де описують кінцеві або проміжні результати дослідження, обґрунтовують способи їх отримання а також накреслюють перспективи наступних напрацювань. Наукова стаття втілюється у численних субжанрах, що охоплюють теоретичні, оглядові, полемічні статті, статті-повідомлення тощо, тобто можна стверджувати, що вона є макрожанром, який включає у себе декілька мікрожанрів (наприклад, анотацію, подяку), які сприяють ефективній реалізації комунікативних завдань. Наукова стаття реалізується через письмовий та усний канали комунікації, а її фізичною основою є паперовий друкований, електронний текст. Комунікативними цілями статті є 1) презентація нових наукових результатів, отриманих під час дослідження, у відповідності з його загальною логікою й процедурами; 2) їх ратифікована науковим соціумом фіксація, закріплення відповідного наукового пріоритету та авторського права; 3) аргументоване переконання читачів – членів відповідної наукової спільноти – у валідності та цінності цього доробку; просування наукових результатів, їх популяризація та поширення.

Дисертаційна робота – це власне наукове дослідження, за допомогою якого автор відкриває новий напрям у науці, пропонує новий підхід до вирішення проблеми чи вирішує її, досліджує невідоме або розв’язує певні завдання, що забезпечать просування подальших досліджень у певній галузі. Дисертації характерна чітка структура та обсяг, стандартні мовленнєві форми, які повинні бути наповнені оригінальним змістом цього дослідження. Жанр дисертації передбачає виклад логічного механізму доказів дослідження: теза, аргумент. При доведенні гіпотез, думок притримуються законів логіки та методів.

Монографія – це узагальнення різних відомостей, отриманих у результаті проведення декількох науково-дослідницьких робіт, присвячених одній темі. Вона створюється тільки після накопичення певної кількості фактичних і узагальнених відомостей. За обсягом матеріалу монографію можна віднести до великих жанрів, монографія відображає первинну наукову інформацію, яка добувається науковцем в процесі дослідження, тому належить до первинних жанрів. Залежно від комунікативної та текстової функцій, які виконує монографія, її відносять до власне наукового та науково-академічного підстилю.

Наукова рецензія – це своєрідно сформований жанр, що має високий ступінь стандартизації на всіх рівнях побудови тексту. Наукова рецензія має оцінний та діалогічний характер, через це і відрізняється її словниковий склад та граматичне наповнення. Головні функції рецензії – це оцінна та інформативна. Рецензія повідомляє читача про зміст нової наукової публікації, її оцінку та аналіз в цілому або окремих положень наукової роботи.

Курсова робота – вид самостійної навчально-наукової роботи з елементами дослідження, виконується з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань.

Дипломна робота – це навчально-наукове дослідження, що передбачає систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань із базової фахової навчальної дисципліни та їх застосування для вирішення конкретних наукових і практичних завдань у відповідній галузі знань. Дипломна робота може бути поглибленою розробкою теми курсової роботи, а також виконувати функції підготовчого етапу до магістерського дослідження.

Магістерська робота (магістерська дисертація) – це кваліфікаційна самостійна науково–дослідницька робота, що містить сукупність перспективних і актуальних проблем, відображає творчий потенціал виконавця, його вміння інтерпретувати різні концепції і теорії, здатність до творчого осмислення аналізованого матеріалу, ступінь володіння професійною мовою у предметній галузі знання. Магістерська робота, виконана на основі ґрунтовного теоретичного дослідження, може становити підґрунтя для подальшої роботи над кандидатською дисертацією.

Реферат  ̶ короткий переказ змісту наукової роботи, книги або вчення, оформлене у вигляді письмової публічної доповіді; доповідь на задану тему, зроблена на основі критичного огляду відповідних джерел інформації (наукових праць, літератури по темі).

Звіт – це письмове повідомлення про виконання якоїсь роботи за певний період часу. Звіти бувають статистичні (цифрові) й текстові. Статистичні звіти пишуться на спеціальних бланках, а текстові – на звичайному папері за встановленим зразком.