Наукова бібліотека

Поняття про цитування. Основні правила

Вміння автора відповідально ставитись до наукової інформації, працювати з літературою, коректно вживати цитати і оформляти посилання на використані джерела виступає одним з показників рівня його академічної підготовки.

Цитата – дослівно наведений уривок з якогось тексту для підтвердження або ілюстрації певної думки.

Основними функціями цитати в текстах наукового стилю є комунікативна (спілкування), когнітивна (пізнавальна), аргументативна (доказова). Серед цитат, які застосовують в науковому тексті, поширені цитати-тези ( ними послуговуються для складання автором основних пунктів лекції, виступу, доповіді) або цитати-докази (використовують для підтвердження суджень автора наукового тексту).

При цитуванні джерел слід дотримуватися правил:

Текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання.

Цитування має бути повним, без перекручень і довільного скорочення авторського тексту. У разі пропуску деяких слів чи словосполучень ставлять три крапки.

Цитату необхідно подавати безпосередньо з першоджерел, а не з праць інших авторів. У випадку, коли першоджерело не доступне, можна скористатися цитатою з іншого видання з обов’язковим зазначенням «цитується за».

«…джерела в науковій роботі повинні бути лише первинними. Що категорично забороняється – це цитувати основного автора за текстом, процитованим іншими. Узагалі у серйозній роботі ніщо не цитується за цитатами.» (Е. Умберто)

Якщо при цитуванні були виділені деякі слова – виділення пояснюють в дужках. Частіше за все ставлять ініціали – ім’я та прізвище автора наукового тексту.

Не рекомендується починати абзаци з цитати, а також вміщувати одну цитату відразу після іншої.

Непряме цитування (виклад думок інших авторів своїми словами) подають без лапок. Воно має бути граматично точним.

Кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерела.

Цитати мають органічно «вписуватись» в контекст наукової роботи. Головна мета цитат – розвиток власної думки шляхом її порівняння з думкою інших авторів. Значна кількість суцільних цитат і посилань створює враження компіляції роботи, відсутності авторського бачення.

«Звичка до копіювання чужих думок – найбільша небезпека для наукової етики і для самої науки. У творчому плані копіювання принизливе і безперспективне.» (Л. Синельникова)

Посилання

Посилання – це сукупність бібліографічних відомостей про цитовану працю, розглядуваний або згадуваний у тексті роботи інший документ (його частини або групи документів), необхідний для їх загальної характеристики, ідентифікації й пошуку. Мета посилання – аргументувати, доповнити або проілюструвати власну думку фактами з інших наукових текстів; підтвердити чи спростувати чужу думку; порівняти різні підходи вчених стосовно аналізованої проблеми.

Використання бібліографічних посилань у наукових роботах обов’язкові і вживаються в наступних випадках:

• при цитуванні фрагментів тексту, формул, таблиць, ілюстрацій;
• при запозиченні положень, формул, таблиць, ілюстрацій не у вигляді цитати;
• при перефразуванні, недослівному відтворенні фрагмента чужого тексту;
• при аналізі в тексті змісту інших публікацій;
• при необхідності посилання читача до інших публікацій, які містять обговорюваний матеріал в більш повному об’ємі.

Бібліографічні посилання потрібні для:

• перевірки достовірності і точності наведених цитат, формул, статистичних даних, фактів і відомостей, запозичених з інших видань;
• виявлення і пошуку першоджерел;
• ознайомлення з літературою за темою дослідження, зокрема з тими працями, в яких будь-яке питання висвітлено докладніше, ніж у цій публікації, або наведено й аргументовано інший погляд;
• уникнення звинувачень у плагіаті.

Лише коректне наведення інформації в переліку посилань може бути запорукою точного підрахунку цитувань.

У прагненні збагатити науковий текст цитатами і посиланнями з робіт інших авторів, не варто забувати про необхідність їх теоретичного аналізу та подання авторської позиції з досліджуваного питання.

Національні стандарти України, що регламентують оформлення бібліографічної інформації в науковій роботі

ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання

Це регламентуючий документ для оформлення бібліографічних списків, списків використаної літератури, списків літератури в наукових роботах тощо. Стандарт розроблено з метою уніфікації складання бібліографічного опису на міжнародному рівні, забезпечення можливості обміну результатами каталогізації і введено в дію 1 липня 2007 року. Він є базовим для системи стандартів, правил, методичних посібників зі складання бібліографічного опису. Він максимально точно відповідає базовому принципу Міжнародного стандартного бібліографічного опису (ISBD) – подавати інформацію в бібліографічному описі в тому вигляді, в якому вона представлена в об’єкті опису. Об’єктами опису є всі види опублікованих та неопублікованих документів на будь-яких носіях.

Стандарт не поширюється на бібліографічне посилання.

ДСТУ 8302:2015. Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання

Стандарт є регламентуючим документом для оформлення бібліографічних посилань та бібліографічних списків посилань у наукових роботах. Він встановлює види бібліографічних посилань, правила та особливості їхнього складання та розміщення в документах. Стандарт поширюється на бібліографічні посилання в опублікованих і неопублікованих документах незалежно від носія інформації. «Список використаної літератури» (як частину довідкового апарату) наводять у формі бібліографічного запису (ДСТУ ГОСТ 7.1:2006).

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України № 40 від 12.01.2017 р. «Про затвердження Вимог до оформлення дисертації» даний стандарт внесено до рекомендованого переліку стилів оформлення списку наукових публікацій.

ДСТУ 3582:2013 Інформація та документація. Бібліографічний опис. Скорочення слів і словосполучень українською мовою. Загальні вимоги та правила (ISO 4:1984, NEQ; ISO 832:1994, NEQ)

Стандарт установлює загальні положення і правила скорочування слів і словосполучень українською мовою під час складання бібліографічного опису та умови їхнього застосовування. Чинний від 1 січня 2014 року.

Міжнародні стилі цитування

MLA style (Modern Language Association)

APA style (American Psychological Association) 

Chicago Style (Turabianstyle) 

Harvard Referencing style (BSI – British Standards Institution)

ACS style (American Chemical Society)

AIP style (American Institute of Physics) 

IEEE style (Institute of Electrical and Electronics Engineers) 

Vancouver style

OSCOLA (Oxford University Standard for Citation of Legal Authorities)

APS style (American Physics Society) 

Springer MathPhys Style 

CSE Style (Council of Science Editors)