7 грудня 1900 року народилася українська художниця жанру наївного мистецтва, майстриня народного декоративного живопису Катерина Василівна Білокур.
Живопис Білокур – «вишивка» олійними фарбами на полотні. Народна вишивка вінчає собою весь процес виробництва тканини, наче розкриває властивість, внутрішню ідею полотна. Білокур пише в автобіографії, що «тіпала, микала, пряла, ткала, шила», «білила», створювала «гарні вишивки». У розумінні художниці полотно – це насамперед те, що можна зшивати, навіть якщо воно записане олією. Її олійний живопис так само вінчає і розкриває ідею полотна, як і українська вишивка. Такого ставлення до полотна професійний станковіст не знає. Для нього полотно – просто зображальна площина поряд із будь-якою іншою зображальною площиною, що підходить йому для реалізації його задумів.
Тло на майже всіх олійних полотнах Катерини Білокур – просте, виконане чистим кольором, найчастіше синім або блакитним. Вона навіть не писала тло, а скоріше, фарбувала полотно та вже поверх писала квіти.
В олійному живописі Білокур внутрішній зв’язок між об’єктом, способом зображення, зображальною площиною та фарбами. Виявлення цих зв’язків простежує джерела творчості Катерини Білокур до української вишивки та ткацтва, народної традиції, що сягає глибокої архаїки.
Квіти, намальовані Катериною Білокур, упізнають одразу, бо вони ніби висять у повітрі і випромінюють світло.
Наукова бібліотека до 125-річчя від дня народження видатної української мисткині підготувала подкаст: художню мозаїку «Квітковий рай Катерини Білокур» та віртуальну замальовку «Катерина Білокур. Одержима квітами та живописом».